Норка завоювала визнання серед аматорів хутр далеко не відразу: у ті часи, коли замість грошей люди використовували шкурки хутрових звірів, вона практично не цінувалася через свій кольору й непрезентабельного виду. Цей представники сімейства кунячих удостоївся уваги лише після того, як хутра інших тварин, використовуються для пошиття одягу, стали досить дорогими. Тоді в європейській норках помітили альтернативу більш коштовним хутрам соболі й куниці.
А в кінці 19 століття на зміну європейської прийшла американська норка, яка відрізняється своїми великими розмірами. Саме цього звірка стали розлучати в 20-х рр. минулого століття для одержання високоякісне, порівняно недорогого й гарного хутра. У теперішній час норки наздогнала й перегнала своїх колишніх конкурентів за всіма показниками: в 9 з 10 випадків під словосполученням хутряне пальто люди мають на увазі саме норковий виріб. Тенденції ринку верхнього одягу, зробленої зі шкурок цього звірка, такі, що з кожним роком вимагають усе більшої кількості вихідного матеріалу, і вже зараз річний оборот цього ринку становить приблизно 50 мільйонів шкір. Головними виробниками норки вважаються Данія й Фінляндія, де цей сектор економіки приносить колосальний прибуток у бюджет.
Незважаючи на те, що прабатьком звірків, яких розлучають у розплідниках тепер, була американська норка, хутро цих ссавців, залежно від місця їх перебування й раціону, має різні властивості.
Найпоширенішої у світі є норка з Данії й Фінляндії — 80% виробів із цього представника сімейства кунячих має скандинавське коріння. Головна особливість цього хутра — густа підпуш і рівні волоски середньої довжини. Російська норка також має густу підпуш, але її ость набагато вище, чим у скандинавських родичів, тому й виробу з неї виходять більш теплими.
Норка з Північної Америки — сама коштовна й дорога, оскільки її короткий і шовковистий ворс, покритий густий, високої й щільної підпушшям, дає ефект оксамиту. Крім того, завдяки великій варіативності фарбування, закладеної в генах північноамериканської норки, її хутро може бути й білим, чорним, і коричневим, і сірим, і мати відтінки цих квітів, тому він найкраще підходить дизайнерських розв'язків.
Що стосується обробки матеріалу, те найчастіше виробники одягу змінюють фактуру хутра за допомогою його щипки й технологічної стрижки. Особливо розповсюдженими в наші дні методами стрижки є лазерне випалювання.